Історія села

Фото на тему Історія села

Герб села Мала Любаша

Фото на тему Історія села

Прапор села Мала Любаша

Фото на тему Історія села

Герб села Борщівка

Фото на тему Історія села

Прапор села Борщівка

Історія села Мала Любаша

 

 У мальовничому поліському краї, де шумлять зелені ліси, є село Мала Любаша. Вперше у письмових актах воно згадується за 1929 рік. Існує легенда, що колись тут жив багатий пан, якому належали довколишні села, ліси, поля, луки. У нього було дві доньки красуні. Так сталось,що обидві народилися в один і той же день, лише з різницею в роках, і названі були одним іменем – Люба. Коли дочки виросли і прийшла пора давати посаг, батько-вельможа поділив між ними порівну все, що мав, а те село, в якому збудував дім для молодшої з доньок, назвав Мала Любаша. За іншою версією, пан заповів села донькам перед самісінькою своє смертю. Коли відчув, що життя його покидає, покликав їх до себе і наказав старшій дочці бути володаркою, - Великої Любаші, а меншій, - Малої Любаші.

До 1917 року населення Малої Любаші стало майже неписьменним. Хоча історія школи сягає ще у 19 столітті. Тодішня школа була при церкві. А вчителював місцевий священник. За часів Польщі біля Малої Любаші було кілька хмелярень. Хмелярні тягнулись від села аж до Хотинки. Коли утворився колгосп, хмелярі перестали існувати. До радянсько-німецької війни село було невелике, мало одну вулицю, на якій нараховувалось 33 двори.1 липня 1941 року село окупували німецькі солдати. До 1917 року Мала Любаша належала до Тучинської волості Волинської губернії. З 1917 по 1939 рік до Тучинської гміни Ровенського повіту.

Малу Любашу визволили від фашистів 14 січня 1944 року. Це зробив батальйон 337-го стрілецького полку, яким командував росіянин Бузикін.

Рішенням сільської ради №150 від 19 березня 2004р. затверджено символи села Мала Любаша. Герб: щит розтятий на золоте і синє поля; посередині розтяте червоно-золоте колесо від воза, над ним обабіч по червоному кетягу калини з трьома листочками – у золотому полі листочки зелені, у синьому – золоті. Прапор: квадратне полотнище, що складається з двох вертикальних смуг – жовтої та синьої, посередині – дерев’яне колесо від воза, розділене на червону та жовту половини. Колесо вказує на поширене тут здавна стельмаське ремесло. Калинові кетяги – символ краси, щедрості, родючості, любові до рідного краю.

 

 Історична довідка села Борщівка

 

Рішенням сільської ради №211 від 18 листопада 2011р. затверджено символи села Борщівка. Герб: щит розділений горизонтально по дві частини у співвідношенні 2:1. Верхня частина золотого кольору, на ній розміщено зображення Архангела Михаїла в честь якого названий храм у селі. У нижній частині зеленого кольору зображено цебер срібного кольору, ознака ремесла яким з давніх давен займалися мешканці даного населеного пункту. Срібний колір – колір чистої води, зелене поле – багатство лісових просторів, серед яких знаходиться село. Золотий колір – сількогосподарський напрямок основної діяльності мешканців села. Герб обрамлений картушем, з верху увінчаний стилізованою короною, характерною для сільського населеного пункту. Прапор: квадратне полотнище, розділене горизонтально на дві частини у співвідношенні 2:1. Елементи і кольори герба перенесені на хоругву у томуж порядку і співвідношенні.

В селі є Свято -Михайлівська Українська Православна церква, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, публічно –шкільна бібліотека, 4 магазини, 1 об’єкт громадського харчування, Борщівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

З географічної точки зору Борщівка знаходиться на межі Волина Подільської височини і Поліської низовини. Дати заснування села немає. Першою писемною згадкою про село є книга «Список населених міст Волинської губернії» за 1911 рік, яка була видана в Житомирі. За переказами старожилів, землі де зараз знаходиться село, належали пану Нероду, який жив у Франції, а в Борщівці був управитель панського маєтку. Всі панські землі були вкриті лісами, хто більше розкорчує лісу, тому і більше землі. Село на той час налічувало 18 сімей. Люди займалися хліборобство,бондарством, виготовляли цебрі, діжки. Люди працювали, але жили бідно, бо землі були піщані, неродючі. Той основною їжею були борщі, переважно щавлеві. Тому село і носить назву «Борщівка».

 

 

Історична довідка села Лісопіль

 

Лісопіль – село розташоване за 5 км від районного центру понад трасою, що веде до обласного центру міста Рівне.Село Лісопіль приблизно засновано до 1900 році. З найдавніших часів про село ніяких відомостей немає. За переказами старожилів назва походить від того, що на Новій Лисусі ріс ліс,буласильна бура, ліс виломало. Стали називать « Лиса гора». Купець закупив останній ліс, поставив лісопильню. Від тоді і стали називать село Лісопіль.

В селі є фельдшерсько-акушерський пункт, публічно –шкільна бібліотека, 3 магазини, кафе – бар «Невже», Лісопільська початкова школа Мащанської ЗОШ І-ІІІ ступенів. На території села працюють приватні підприємства: ТзОВ «Укрмолдінг»,майстерня по ремонту автомобілів, виробнича база з виготовлення метало пластикових виробів, станція технічного обслуговування автомобілів, ТзОВ «АРЕТІ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ», ТзОВ «Житомир – Петрол», Костопільський «Ветсанзавод», Костопільський Райавтодор, філія державного підприємства «Водоканал», сільськогосподарський кооператив «Еліт». На території села Лісопіль нараховується 5 садових товариств.