У пам’яті часу не має

«Степом, степом йшли у бій солдати…» - зазвучала пісня-скорбота над притихлим залом, а на екрані перед присутніми ожили солдати, котрі зі зброєю у руках, з криком «Ура!!!», під вибухи снарядів і бомб, грізно йшли –бігли в бій із ненависного ворога…

Так розпочався урок-реквієм «У пам’яті часу не має» з нагоди 70-х роковин визволення України від німецько-фашистських загарбників, яке розпочалося 18 грудня 1942 року і завершилося 28 жовтня 1944 року. Двома смертельними лавами прокотилися українськими землями бої (1941р, 1942-1944р.р.). Крім мільйонів мобілізованих в армію і загиблих на фронті солдатів, величезними були втрати серед мирного населення. Фашисти знищили 3 млн 265 тисяч мирних жителів, а загальне число загиблих громадян України дорівнювало 5,3 млн. чоловік (загинув кожний шостий). В Малій Любаші, де до війни була одна вулиця із 33 господарствами, загинуло 52 особи, а 77 дітей залишилося сиротами. Прийшовши до нашого краю, німці почали наводити «новий порядок» із перепису населення, майбутньої робочої сили, яку згодом почали забирати до «фатерлянду». Остарбайтерами стали і семеро люба шанців. Про те, як жили українці в неволі, розповів за спогадами рідних Віктор Морозюк, адже його батьки Адам Сергійович та Антоніна Іванівна зустрілися в далекій Німеччині, там народився їх перший, із п’яти, син Георгій. І вже правнуки Іванна та Руслана тужливо розповідали вірш «Пісня полонянки».

Шлях до визволення був нелегким: була і гіркота поразок, були втрати, але і були перемоги. Саме хронічку подій і визволення міст і сіл України представили у своїх виступах учні 7 класу Малолюбаської ЗОШ І-ІІ ступенів, які супроводжувалися показом документальних фільмів «Битва за Дніпро», «Визволення України» та експрес-виставкою книг, статей, фотоматеріалів «не обміліє пам’яті ріка».

1418 днів кров’ю,  і пожежами котилася війна по нашій рідній землі. Один день війни… Чого він коштував знає не лише той, хто пережив його, а й знаємо ми, люди ХХІ століття, бо «на Україні знов гримлять гармати і танку мнуть пшеницю на лану. І знову плаче, тужить мати, бо син іде із дому на війну!». Ще рік назад жоден із нас і не думав про щиросердечне побажання ближньому миру. Зичили здоров’я, удачі, достатку, віри, надії, любові. А сьогодні бажаємо кожному українцю любові до миру, надії на мир, віри в мир.

Саме на такій оптимістичній ноті із піснею «ти живеш на рідній землі» завершився захід, який підготували бібліотекар Євгенія Андріївна Гук, класний керівник Тетяна В’ячеславівна Івашинюта, педагог-організатор Неля Вікторівна Трофімова для старшокласників Малолюбаської ЗОШ І-ІІ ступенів.

 

Є.А. Гук